Бій під Крутами

Джерело

,,Пам’яті тридцяти”

На Аскольдовій могилі                                

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

                                   Павло Тичина

Дорогі діти! Український народ щороку вшановує пам’ять молодих борців за волю, полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва стала символом героїзму та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем національної трагедії.

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі –

солдати, фронтовики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. 

Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. 

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

Ці юнаки здійснили великий подвиг, захищаючи рідну землю. Не кожен дорослий зважиться на таке, адже змагатися в нерівному бою, де шансів вижити небагато, мало хто погодиться. Говорити про це легко, бо ми не були там і не брали участі в цій страшній битві під Крутами, але низько вклоняємось і шануємо тих, хто там загинув. А страшніше за все - зазирнути в очі тих червоногвардійців, які вбивали молодих студентів, зовсім не відчуваючи жаху й болю. Чому обов’язково має хтось страждати? Наша рідна Україна немало смертей бачила, і її земля завжди пам’ятатиме все, що на ній відбувалося.

На зелених схилах Дніпра стоїть дерев’яний хрест, який увінчує пам’ять загиблих під Крутом, від якого віє сумом, але відчуття гордості за цих людей ніколи не покине Україну і вітер завжди буде нести його людям.

Україна пишається молодими героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися - невмируща. Вічна їм слава.