Свято Андрія

"Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію".

                                                                    
Джерело
      
Серед осінньо-зимових свят найбільше виділяється поетичністю й неповторністю свято Андрія, чи як його ще називають у народі - Калита, котре припадає на 
13 грудня. Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в день цього святого мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, закликання, кусання "калети". Воно вважається парубоцьким святом. Напередодні, 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначити обрядодіями свою покровительку - Катерину. Тому свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки та дівчата обирали один одного для майбутнього подружнього життя.
До прийняття християнства свято Андрія називали Калитою. Дехто вважає, що воно походить від слова "календи",що означає "перший місяць у році". Пізніше первісну назву християнство змінило на ім’я святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував Боже вчення в Царгороді.
З давніх-давен у ніч під "Андрія" дівчата ворожили. Може, не зовсім щиро, та все ж кожна дівчина вірила, що "Андрієва ніч" допоможе їй пізнати свою долю - дізнатися, чи вийде вона заміж, а чи доведеться знову дівувати цілий рік.
Ще звечора, як тільки дівчата сходилися до хати ворожити, першим ділом вони пекли балабушки. 
Балабушки - це невеличкі круглі тістечка з білого борошна. Воду на ці тістечка дівчата носили з криниці - не відром і не глечиком, а в роті.! Носили так, щоб хлопці не побачили. 
Коли вже балабушки спеклися і вистигли, кожна з дівчат значила своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Потім вони розкладали їх рядочком на долівці - звичайно на простеленому рушнику.
Як усе було зроблено до хати впускали пса, якого перед тим цілісінький день не годували. Голодний пес і "вирішував долю". Він хапав балабушки одну за одною, боячись утратити смачну вечерю, а дівчата з притихшеним диханням слідкували за кожним рухом пса. Чию балабушку він з’їдав першою, та дівчина мала першою вийти заміж, а чию не чіпав, та сидітиме в дівках. Якщо пес брав балабушку й ніс її в темний куток, то це віщувало, що доля заведе дівчину в чужі краї, в далекі села. 
Якщо дівчина хотіла дізнатися, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху, то використовували таке ворожіння. Дівчина висипала на підлогу трохи пшениці, наливала у мисочку води і ставила дзеркало. Коли все було готове, то випускали півня і слідкували за ним: якщо півень напивався води - чоловік буде п’яницею, клюне пшениці - господарем, а як гляне в дзеркало - паничем і ледарем.  
Існує ще й таке  ворожіння на щасливе заміжжя, як  "посівання": набравши у жменю насіння конопель, дівчата вибігали на подвір’я і, розсіваючи їх, примовляли: "Я, святий Андрію, конопельки сію. Дай, Боже, знати, з ким весілля грати...". Робили це переважно увечері: напередодні Андрія. Крім того, дівчата ще й рахували кілки у парканах, плотах, відливали фігурки з воску.
Отак дівчата "вгадували свою долю"в ніч під Андрія.
Ввечері на Андрія сходилися вже разом - і хлопці, і дівчата до просторої хати, щоб було , де розбігтися для кусання калети. З цього кусання калети і починався "Андріївський вечір"
Калета - це великий корж із білого борошна. Пекли його всі дівчата разом, скільки б їх не було. Місили тісто всі по черзі.Випікали у печі, щоб тісто було важко відкусити. Посередині була дірка, в яку всували червону стрічку і підвішували високо до стелі посередині хати, щоб парубок міг дістати калету тоді, коли високо підстрибне до стелі.
Закінчувалася ця розвага тим, що калету знімають зі стелі і ділять між всіма учасниками гри.  
Як бачимо, з цим святом пов’язано багато звичаїв, обрядів та ворожінь.


Вітаємо всіх Андріїв з Днем Ангела! Бажаємо щастя, здров’я, успіхів у навчанні та роботі.         

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Творчість братів Грімм

Творчість Всеволода Нестайка

Всесвітній день дитини