Голодомор 1932-1933 рр.


         "Розіп’ята душа на хресті всевишньої печалі"   
            Джерело

Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели дотла?
Як навіть марево виймали із печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв?
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...А кажеш не було голодомору?

                                                                                                           Д. Білоус





 Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років.
Голод - не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати "комунізм" - квітуче життя для можновладців -  на кістках мільйонів.
Ми з болем говоримо сьогодні про генофонд українського народу, непоправно підірваний Голодомором 1933 року. Що ж забрали з собою в могили ті мільйони великомучеників голодного року? Не тільки те, що вони самі могли створити на цьому світі, а й те,  чого вони так і не передали нащадкам. Злюче провалля утворилося на місці 33-го року в демографічній структурі населення України.
А пішли ж найкращі, несли в могилу найкоштовніше, що є в нації, - гени розуму, здоров’я, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів.
Вимерли голодною смертю там, де земля була з урожаєм, із зерном та городиною, де весною кинь у землю зернину - а восени бери сніп.
Нині ми знаємо, що був голод, штучно організований, був масовий сталінський геноцид, що завдав Україні найтяжчих втрат, коштував нації мільйони людських життів. У тому числі материнських, дитячих. 
Наша бібліотека не могла не згадати цю "чорну" дату в історії нашої країни. Бібліотекар молодшого абонементу провела інформину  до Дня пам’яті жертв голодомору "Чорна сповідь моєї вкраїни". Учні ознайомились з історичними передумовами виникнення голодомору, вшанували світлу пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей.  Діти запалили свічку в пам’ять про жертв голодомору і вшанували їх хвилиною мовчання. Такі заходи виховують у підростаючих українців почуття патріотизму та національної свідомості.  
 22 листопада  день пам’яті жертв голодомору. З кожним роком правда про голодомор 1932-1933 рр. в Україні дедалі більше поширюється серед української і світової спільнот. Отже, страшні сторінки історії не оминули і нашого міста, але молодше покоління має знати та пам’ятати про цей страшний злочин.  Користувачі  бібліотеки - філіалу№14 та діти підліткового клубу «Орлятко» мали можливість ознайомитись з виданнями, представленими бібліотекарем під час перегляду тематичної полички «Чорна сповідь моєї країни», які відображали жахливі факти.
У скорботну хвилину задумаймося над нашою долею, долею наших дітей, нашої України і зрозуміймо: ані на крок не просунемося ми на шляху духовного відродження, якщо ступатимемо по рідних могилах, топтамимемо свою історичну пам’ять, а з нею і гідність свою. Бо все так просто - щоб нас шанував світ, варто самим себе шанувати.
                                               
Джерело

 Наша пам’ять про тих,хто не встиг запалити свічку. Хай її побачать ті, хто став зорями.  
                                       

        













                                         



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Творчість братів Грімм

Всесвітній день дитини

ВЧИМОСЯ ГОВОРИТИ КОМПЛІМЕНТИ